Ігор СІЛІВРА 

Пісня на “Нулі”

Другий «олівець» не вибухнув, тільки глухо встромився акурат посередині розташування. Ще один рвонув якось недбало, начеб то був не смертоносний снаряд, а велетенська новорічна петарда. Дебелий бородань встиг штовхнути дівчину на дно окопу й дозволив собі визирнути нагору. На його очах наступна ракета вдарила прямісінько в старезну вербу над струмком. Та замість того, щоб зникнути у вогняному спалаху, старе дерево наче поглинуло смерть, засяявши натомість нетутешнім світлом… 

Читати далі →

Игорь СИЛИВРА 

 Песня на “Нуле”

Второй «карандаш» не взорвался, только глухо вонзился аккурат посреди расположения. Еще один рванул как-то неловко, словно то был не смертоносный снаряд, а огромная новогодняя петарда. Тучный бородач успел толкнуть девушку на дно окопа и позволил себе глянуть наверх. На его глазах следующая ракета ударила точнехонько в старую вербу над ручьем. Но вместо того, чтобы исчезнуть в огненной вспышке, старое дерево словно поглотило смерть, озарившись нездешним светом… 

  Читати далі →

Макс Пшебыльский, Игорь Силивра

Иду на вы

автор: Василь Пригодюк

Гейзер донецкого чернозема взлетает, кажется, до небес. Ноги подкашиваются, вопреки инстинкту заставляю их нести меня в свежую воронку. Хоть какое убежище.

Огневой шквал пошел дальше, засвистели пули. Передергиваю затвор. Бежать уже поздно. Читати далі →

Макс Пшебильський, Ігор Сілівра

Іду на Ви

автор: Василь Пригодюк

Гейзер донецького чорнозему здіймається, здається, аж до хмар. Ноги підкошуються, усупереч інстинкту змушую їх нести мене в свіжу воронку. Хоч якийсь прихисток. Читати далі →

Сергей ПЫЛЬТЯЙ, Игорь СИЛИВРА

МОНЕТКА НА ВЫКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командир, вставай. Подъём, Пудель, кто-то идёт.

Максим открыл глаза и мигом поднялся, на него насмешливо смотрел Подкидыш.

– Мой позывной Дог! Чего тебе?

Лучи полуденного солнца еле пробивались сквозь замызганное окно. Саркастическая интонация Подкидыша подтверждала, что тревога не срочная.

– Ну, Такса – значит Такса, как хочешь. Крот возвращается. Рановато.

– Остальные?

– Пускай спят, ты же, командир, местный.

Читати далі →

Ігор СІЛІВРА

ЗАЛІЗНИЙ ПОСТУП

Присвячується роману Володимира Владка “Залізний бунт”

автор: Вадим Соколенко

Охоронці, швейцари, обслуга та секретарі-референти, не ховаючи свого здивування й перешіптуючись, дивились услід молодому рудоволосому чоловікові, що, невимушено поклавши руки в кишені та жуючи жуйку, спокійно проходив зі старшим секретарем анфіладою розкішного особняка відомого олігарха.

– Блогер?

Читати далі →

Ігор Сілівра

Хто ти, людино?

Темно. Відчуваються електроди на висках та поколювання наче в скальп встромлені сотні і тисячі голочок. Пробую поворушити руками та ногами – виявляється вони теж добре зафіксовані чимось м’яким. Де я? В полоні? Не схоже, надто хороше почуваюся. Руки… ноги… Цікаво, невже я на славному винаході Едісона – електричному стільці? Точніше – на електричному ложі. Відкриваю очі, бачу кілька вимкнених світильників та вершечок добротних дверей. Здається, дубових. Намагаюся повернути голову, скошую очі – і, нарешті, бачу якусь молоду особу, що уважно вдивляється в монітори перед собою та, прикусивши губу, ворушить мишкою. Судячи з відображення в скельцях тонких великих окулярів – розкладає пасьянс.

Читати далі →

Сергій Пильтяй, Ігор Сілівра

МОНЕТКА НА ВИКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командире, вставай. Підйом, Пуделю, хтось іде.

Максим розплющив очі та миттю піднявся; на нього дивились насмішкуваті очі Підкидня.

– Мій позивний Дог! Чого тобі?

Промені полуденного сонця ледь пробивалися крізь брудну шибку. Саркастична інтонація Підкидня підтверджувала, що тривога не нагальна.

Читати далі →