Author Archives: chernidar

Післяарсенальне

31 П’ятниця Тра 2019

Posted by in Новини

≈ 1 коментар

 

 

межа людини обкладинка

“Межа людини” вийшла!

Придбати її можна тут  та в Книгарні Є (сайти оновляться найближчим часом). Також в продажі вже є “Мандруаріум”.

Вражень багато, рецензії будуть, нові романи – теж. Викладатиму по мірі написання.

Ймовірно найближчим часом на сайті появляться уривки романів.

Пісня на “Нулі”

07 П’ятниця Гру 2018

Posted by in Земля, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика, Фентезі

≈ Залишити коментар

Позначки

, , , ,

Ігор СІЛІВРА 

Пісня на “Нулі”

Другий «олівець» не вибухнув, тільки глухо встромився акурат посередині розташування. Ще один рвонув якось недбало, начеб то був не смертоносний снаряд, а велетенська новорічна петарда. Дебелий бородань встиг штовхнути дівчину на дно окопу й дозволив собі визирнути нагору. На його очах наступна ракета вдарила прямісінько в старезну вербу над струмком. Та замість того, щоб зникнути у вогняному спалаху, старе дерево наче поглинуло смерть, засяявши натомість нетутешнім світлом… 

Віктор Копоть - Пісня на нулі

Читати далі →

Песня на “Нуле”

07 П’ятниця Гру 2018

Posted by in Земля, Оповідання, Російською, Сучасність, Україна, Фантастика, Фентезі

≈ Залишити коментар

Позначки

, , , , ,

Игорь СИЛИВРА 

 Песня на “Нуле”

Второй «карандаш» не взорвался, только глухо вонзился аккурат посреди расположения. Еще один рванул как-то неловко, словно то был не смертоносный снаряд, а огромная новогодняя петарда. Тучный бородач успел толкнуть девушку на дно окопа и позволил себе глянуть наверх. На его глазах следующая ракета ударила точнехонько в старую вербу над ручьем. Но вместо того, чтобы исчезнуть в огненной вспышке, старое дерево словно поглотило смерть, озарившись нездешним светом… 

Віктор Копоть - Пісня на нулі

  Читати далі →

Початок Нового

07 П’ятниця Гру 2018

Posted by in Земля, НФ, Оповідання, Співавторське, Сучасність, Україна, Фантастика, U-сингулярність

≈ Залишити коментар

Позначки

, , , , , , , , ,

Лариса Іллюк, Ігор Сілівра 

Початок Нового

  -7- 

Олег вискочив на сходову клітку і гримнув дверима. У скронях гупало. Вслід долинув Оксанин вереск: “Ну й забирайся до тієї своєї!.. ” 

Перше бажання ‒ повернутися і ще щось додати, аби останнє слово лишилося за ним. Олег скривився і стиснув зуби, аби опанувати лють. Руки за звичкою плескали по кишенях у пошуках цигарок, проте там не знайшлося нічого, крім смартфона. Звісно, він же більше не палить, а йти до магазину… Олег спересердя гримнув долонею по кнопці ліфта, та відреагувала тільки червоним поблимуванням: чекайте, ліфт їде. Нічого, хвилин десять, і будуть йому цигарки, хай навіть вдвічі дорожчі від роздрібної ціни. Зрештою, він тепер вже може собі дозволити. Кілька кліків ‒ і замовлення зроблене. Червоний вогник кнопки виклику блимнув та загорівся знову. На всяк випадок Олег знов її натиснув. Тиша схиляла до думки, що дрон прилетить раніше, аніж ліфт завершить свій круїз поверхами. Врешті двері розчинились. 

Читати далі →

Трансконтинетальний експрес

07 П’ятниця Гру 2018

Posted by in Альтернативна історія, Земля, Оповідання, Стімпанк та дизельпанк, Україна, Фантастика

≈ Залишити коментар

Позначки

, , , , , ,

Ігор Сілівра 

Справа перша. Трансконтинетальний експрес 

 

– Оце тобі й «la Cittа Nuova», – пробурмотів молодий чоловік, вдивляючись у вікно купе. – Нічого потворнішого я ще не бачив. Навіть у Києві. Навіть по назві. 

Спадок Антоніо Сан’Елії справді вражав: велетенські кострубаті форми підкреслювали функціональність будівель, павутиною колій снували потяги найрізноманітніших конструкцій. Під височенною скляною стелею збирались справжні хмари, велетенські лопасті вентиляторів їх шматували, заганяли у вентиляційні труби, але не справлялись. Вище несправжніх хмар, вище куполу, але нижче сірого неба до причальних веж поспішно швартувались цепеліни. Там, ззовні, схоже накрапав дощик.  

Читати далі →

Кому ти потрібен

07 П’ятниця Гру 2018

Posted by in Альтернативна історія, Земля, Майбутнє, НФ, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика, U-сингулярність

≈ 1 коментар

Позначки

, , , , , , ,

Ігор Сілівра 

Кому ти потрібен

-4- 

Красти погано.  

Це настільки безумовна істина, що не підлягає ані запереченню, ані обдумуванню.  

Красти неможливо. 

У світі міріадів розумних, пов’язаних між собою незримою павутиною речей, нереально взяти щось так, щоб цього ніхто не помітив. Ще у молодшій школі із таких «хапунів» весело та незлобливо сміялись: олівець голосно просив покласти його в належний пенал, випадково загублена іграшка бігла до власника, забутий зошит присилав на термінал прохання повернутись за ним. 

Читати далі →