30 Середа Сер 2017
Posted in Земля, Мініатюра, Оповідання, Російською, Співавторське, Сучасність, Україна
Позначки
Макс Пшебыльский, Игорь Силивра
Иду на вы
автор: Василь Пригодюк
Гейзер донецкого чернозема взлетает, кажется, до небес. Ноги подкашиваются, вопреки инстинкту заставляю их нести меня в свежую воронку. Хоть какое убежище.
Огневой шквал пошел дальше, засвистели пули. Передергиваю затвор. Бежать уже поздно. Читати далі
24 Четвер Сер 2017
Posted in Земля, Мініатюра, Оповідання, Співавторське, Сучасність, Україна
Позначки
Макс Пшебильський, Ігор Сілівра
Іду на Ви
автор: Василь Пригодюк
Гейзер донецького чорнозему здіймається, здається, аж до хмар. Ноги підкошуються, усупереч інстинкту змушую їх нести мене в свіжу воронку. Хоч якийсь прихисток. Читати далі
21 Понеділок Сер 2017
Позначки
Ігор Сілівра
Навколо світу
1 червня 2020 року
Вирішив завести цей щоденник для нащадків. Навряд чи стану великим мандрівником, проте, уявляю собі, колись освіжатиму в пам’яті ці записи та переказуватиму їх в геть фантастичному вигляді. Може навіть напишу роман. Якщо це колись станеться, то я вже знаю, як назву перший розділ: «У дупі». Ні – це не про те, як я потрапив у неймовірно складну ситуацію, із якої з честю виплутався, врятувавши екіпаж та італійську принцесу – це про те, як я розпочав службу на цепеліні Департаменту Пошуку. Фантазія у чиновників явно відповідає посаді, бо офіційна назва мого судна: ДП-7. ДП, ясно? Дупа. Хоч, якщо чесно, якщо б справа була тільки в цьому, то назва розділу першого мала б бути «на Дупі». Інтригує. Читати далі
10 Четвер Сер 2017
Posted in Земля, Оновлення, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика
Ігор Сілівра
Зрада або “Все повертається”
Двигун завивав, інколи переходячи на пекельний регіт і це дивним чином резонувало з накачаними адреналіном нервами. Зла веселість очистила душу від роками накопиченого бруду умовностей та правил, дивне відчуття крил за спиною неначе підказало: «можна все». І якщо вже плювати на правила — то на правила дорожнього руху можна нахаркати із особливим задоволенням. Роздайтесь хащі, жаба лізе! Роздайтесь, я сказав! Скрегіт металу, гусениці багатотонної машини із задоволенням перемелюють знак «стоянка заборонена», якусь «теслу» та, здається, «порше». Не розгледіти до пуття. Заборонена ж стоянка! Навіщо ж, ви, тварюки, не дотримуєтесь пе-де-де? Виття сирен гучнішає, попереду широкий проспект мерехтить наче новорічна ялинка від проблискових маячків та, певно, сучих генералів. У всіх Штатах генералів сорок штук, а в нас тільки мєнтовських три сотні!
