Позначки
Несподівано знайшов початок озвучення “Цепеліну”. Хто хоче дізнатись про що роман, але воліє слухати, а не читати: можете трошки послухати.
07 Вівторок Чер 2016
Posted Новини
inПозначки
Несподівано знайшов початок озвучення “Цепеліну”. Хто хоче дізнатись про що роман, але воліє слухати, а не читати: можете трошки послухати.
11 Середа Тра 2016
Posted Земля, Космос, НФ, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика
inПозначки
Близьке майбутнє, Земля, Космос, Марс, НФ, Сучасність, Україна
Ігор Сілівра
Селфі
Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.
11 Середа Тра 2016
Posted Земля, НФ, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика
inПозначки
Земля, НФ, Сучасність, Україна
Ігор Сілівра
Зернятка на шахівниці
1
Пролунав різкий дзвінок, щось клацнуло, і заґратовані двері відчинились. До короткого порожнього коридору вступило два дрони та троє людей: один у чорній формі приватного агентства та двоє в цивільному. Дрони негайно відбігли до стін, напевне, забезпечуючи собі кращі кути обстрілу. Дочекавшись, поки двері зачиняться, охоронець кивнув камері, що причаїлась під стелею; знову задзвеніло, клацнуло – і відчинилися двері в протилежному кінці коридору. Охоронець мовчки підійшов до однієї з камер і показав на цілком зручні з вигляду тапчани всередині. Потім, зачинивши двері, він спершу дочекався дзвінка, знову кивнув камері та покинув приміщення.
11 Середа Тра 2016
Posted Земля, НФ, Оповідання, Російською, Сучасність, Україна, Фантастика
inПозначки
Близьке майбутнє, Земля, НФ, Російською, Сучасність, Україна
Игорь Силивра
Зернышки на шахматной доске
1
Прозвучал резкий звонок, что-то щёлкнуло, и зарешеченная дверь открылась. В короткий пустой коридор вошли два дрона и три человека: один в чёрной форме частного агентства и двое в гражданском. Дроны немедля отбежали к стене, наверное, обеспечивая себе лучшие углы обстрела. Дождавшись, пока дверь закроется, охранник кивнул видеокамере, притаившейся под потолком; опять зазвенело, щёлкнуло – и открылась дверь в противоположном конце коридора. Охранник молча подошёл к одной из камер и показал весьма удобные с виду топчаны внутри. Потом, закрыв дверь, он сперва дождался звонка, снова кивнул видеокамере и покинул помещение.
11 Середа Тра 2016
Posted Земля, Оповідання, Сучасність, Україна, Фантастика, Фентезі
inПозначки
Ігор Сілівра
Шубін
Там були Шубін, Дід, Мавпочка, наш командир, лейтенант Грім та я. З Мавпочкою я був ще в учебці, Дід та Грім, уже ветерани, призвались із попередньою хвилею. А Шубін… Шубіну не всиділось в інструкторах, поперся на фронт.
Тут темно, біле світло ліхтариків вихоплює окремі предмети, роблячи темряву ще густішою. Наш девіз: «Самі не літаємо – й іншим не даємо». Мабуть, немає нічого дивнішого, ніж ППОшник під землею. А проте Шубін уперто притягнув сюди свою трубу зі «Стрілою». Дід хрипить, притиснувшись до стіни.
«Укроп, сдавайся!», – мегафон під землею чути далеко. Обіцяють бочку варення, кошик печення та гарне поводження в полоні. Знаємо ці обіцянки, чули. Читати далі
10 Вівторок Тра 2016
Posted Земля, Оповідання, Російською, Україна, Фантастика, Фентезі
inПозначки
Игорь Силивра
Шубин
Там были Шубин, Дед, Мавпочка, наш командир лейтенант Гром и я. С Мавпочкой мы были вместе в учебке, Дед и Гром, уже ветераны, призвались с предыдущей волной. А Шубин… Шубин не усидел в инструкторах, поперся на фронт.
Тут темно, белый свет фонариков выхватывает отдельные предметы, делая тьму еще гуще. Наш девиз: «Сами не летаем – и другим не дадим». Наверное, нет ничего удивительнее ПВОшника под землей. Но Шубин уперто притянул сюда свою трубу со «Стрелой». Дед хрипит, прижавшись к стене.
«Укроп, сдавайся!», – мегафон под землей слышно далеко. Обещают бочку варенья, корзину печенья и хорошее обращение в плену. Знаем мы эти обещания, слышали.
07 Субота Тра 2016
Posted Земля, Оповідання, Сучасність
inПозначки
Ігор Сілівра
Попереду – вічність.
День шостий.
Видираюсь зі сну, неначе з липкої павутини, що обплутує пеленає та краде сили, розплющую очі. Потягуюсь, розглядаю обшарпану стелю та горобців за вікном. Думаю, що мені робити. Скласти план усього–усього життя, молитись, піти у запій?
Варто було б вибрати заняття на сьогодні. Хоча ні, планів складати не хочу, встигну все. Попереду – вічність.