Ігор Сілівра

Хто ти, людино?

Темно. Відчуваються електроди на висках та поколювання наче в скальп встромлені сотні і тисячі голочок. Пробую поворушити руками та ногами – виявляється вони теж добре зафіксовані чимось м’яким. Де я? В полоні? Не схоже, надто хороше почуваюся. Руки… ноги… Цікаво, невже я на славному винаході Едісона – електричному стільці? Точніше – на електричному ложі. Відкриваю очі, бачу кілька вимкнених світильників та вершечок добротних дверей. Здається, дубових. Намагаюся повернути голову, скошую очі – і, нарешті, бачу якусь молоду особу, що уважно вдивляється в монітори перед собою та, прикусивши губу, ворушить мишкою. Судячи з відображення в скельцях тонких великих окулярів – розкладає пасьянс.

Читати далі →

Сергій Пильтяй, Ігор Сілівра

МОНЕТКА НА ВИКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командире, вставай. Підйом, Пуделю, хтось іде.

Максим розплющив очі та миттю піднявся; на нього дивились насмішкуваті очі Підкидня.

– Мій позивний Дог! Чого тобі?

Промені полуденного сонця ледь пробивалися крізь брудну шибку. Саркастична інтонація Підкидня підтверджувала, що тривога не нагальна.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Селфі

Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Зернятка на шахівниці

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Пролунав різкий дзвінок, щось клацнуло, і заґратовані двері відчинились. До короткого порожнього коридору вступило два дрони та троє людей: один у чорній формі приватного агентства та двоє в цивільному. Дрони негайно відбігли до стін, напевне, забезпечуючи собі кращі кути обстрілу. Дочекавшись, поки двері зачиняться, охоронець кивнув камері, що причаїлась під стелею; знову задзвеніло, клацнуло – і відчинилися двері в протилежному кінці коридору. Охоронець мовчки підійшов до однієї з камер і показав на цілком зручні з вигляду тапчани всередині. Потім, зачинивши двері, він спершу дочекався дзвінка, знову кивнув камері та покинув приміщення.

Читати далі →

Игорь Силивра

Зернышки на шахматной доске

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Прозвучал резкий звонок, что-то щёлкнуло, и зарешеченная дверь открылась. В короткий пустой коридор вошли два дрона и три человека: один в чёрной форме частного агентства и двое в гражданском.  Дроны немедля отбежали к стене, наверное, обеспечивая себе лучшие углы обстрела. Дождавшись, пока дверь закроется, охранник кивнул видеокамере, притаившейся под потолком; опять зазвенело, щёлкнуло – и открылась дверь в противоположном конце коридора. Охранник молча подошёл к одной из камер и показал весьма удобные с виду топчаны внутри. Потом, закрыв дверь, он сперва дождался звонка, снова кивнул видеокамере и покинул помещение.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Шубін

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там були Шубін, Дід, Мавпочка, наш командир, лейтенант Грім та я. З Мавпочкою я був ще в учебці, Дід та Грім, уже ветерани, призвались із попередньою хвилею. А Шубін… Шубіну не всиділось в інструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, біле світло ліхтариків вихоплює окремі предмети, роблячи темряву ще густішою. Наш девіз: «Самі не літаємо – й іншим не даємо». Мабуть, немає нічого дивнішого, ніж ППОшник під землею. А проте Шубін уперто притягнув сюди свою трубу зі «Стрілою». Дід хрипить, притиснувшись до стіни.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон під землею чути далеко. Обіцяють бочку варення, кошик печення та гарне поводження в полоні. Знаємо ці обіцянки, чули. Читати далі →

Игорь Силивра

Шубин

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там были Шубин, Дед, Мавпочка, наш командир лейтенант Гром и я. С Мавпочкой мы были вместе в учебке, Дед и Гром, уже ветераны, призвались с предыдущей волной. А Шубин… Шубин не усидел в инструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, белый свет фонариков выхватывает отдельные предметы, делая тьму еще гуще. Наш девиз: «Сами не летаем – и другим не дадим». Наверное, нет ничего удивительнее  ПВОшника под землей. Но Шубин уперто притянул сюда свою трубу со «Стрелой». Дед хрипит, прижавшись к стене.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон под землей слышно далеко. Обещают бочку варенья, корзину печенья и хорошее обращение в плену. Знаем мы эти обещания, слышали.

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дует

1

Годинник на центральній вежі почав видзвонювати полудень. Витончений передзвін супроводжувався цілою виставою маріонеток, причому щоразу іншою, і лише після того як біла фігурка проштрикнула мечем чорну, вдарили куранти. Із першим ударом принц Сиґізмунд ступив до коридору, під час сьомого схвально кивнув гвардійцям, що незворушно застигли на чатах і з останнім увійшов до зали.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Павутина

 … Прем’єр-міністр витягнув сигару, ще раз глянув на бланк.

… Дуче протер лисину, та перечитав кілька останніх рядків.

… Гетьман, посмикуючи довгі вуса, щось пробурмотів й відсунув телеграму.

… Генсек дістав із шухляди фляжку та добряче хильнув.

  Читати далі →