Ігор Сілівра

Русалонька: ціна мрії

Далеко у відкритому морі, де вода зовсім синя, наче пелюстки волошок, і прозора наче скло, в нейтральній зоні, куди не сміє заплисти жоден корабель, далеко від усіх берегів, плавучих міст та бурових платформ дрейфує прекрасний острів. Голий білий пісок, пальми, лагуна, навіть невеликі скелі та водоспад неймовірної краси нагадують земний рай. Якщо ж зазирнути у глибину, то можна побачити дивовижні підводні будівлі, неначе багато дзвіниць, шпилів, крутих дахів та прозорих бульбашок-куполів осяяних безліччю яскравих вогнів. Навколо острова граються дельфіни, полюють хижі акули, розкривають мацаки велетенські кальмари, плавають безкінечні косяки риб і навіть подекуди запливають кити та кашалоти.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Селфі

Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі аспекти людяності

Цунамі звуків-спогадів-образів миттєво розмило нетривкі піщані дамби особистості, змушуючи утекти глибоко-глибоко в себе. Тіло перестало отримувати накази , раз за разом механічно повторюючи останні мало усвідомлені команди. Спогади нашарувались на образи і затьмарили дійсність. Десь там, за цією пеленою, один великий бородатий чоловік – вихователь – тільки розвів руками, а інший чоловік легенько торкнувся тіла. У відповідь пролунав пронизливий монотонний стогін, а ритмічні похитування тільки посилились.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі питання прикладної теології

У небі палають рукотворні вогні там, де повинні бути Нікта та Гідра. Надто яскраво, щоб бачити довкола ще щось крім них, доводиться калібрувати сприйняття, відсікаючи заодно гострі цятки зірок. Кажуть, колись на прабатьківщині небо було блакитним. Правда, мабуть, недарма ж стелі хабітатів так фарбують. Хоча, на Хароні стелі майже всюди білі, крім тих місць, де вони зелені та бежеві. А, біс із ним, яке було те небо забутої Землі!

Читати далі →

Силивра Игорь

Дилема узника

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спираль ДНК на экране медленно вращалась во всей своей идеальной красоте. Рядом с ней располагались многочисленные окошки с параметрами; компьютер, руководствуясь изощрённой программой, время от времени подсвечивал те или иные участки ДНК, сопровождая их оценкой характеристик отцовской половины генома. Когда комментарии были исчерпаны, спираль уменьшилась и задвинулась в угол, теперь центр экрана занимала зигота, которая сразу же превратилась в зародыш. Еще через минуту младенец распахнул ярко-голубые глаза и даже попытался улыбнуться…

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дилема в’язня

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спіраль ДНК на екрані повільно оберталась у всій своїй ідеальній красі. Поруч із нею у віконцях висвічувались численні параметри; комп’ютер, керуючись своєю логікою, час від часу підсвічував ті чи інші гени, супроводжуючи їх характеристиками батьківської половини геному. Коли коментарі вичерпались, спіраль ДНК зменшилась та відсунулась у куток, центр екрану зайняла зигота, яка одразу ж перетворилася на зародок. Кілька секунд – і немовля вже розплющило яскраво-блакитні оченята та спробувало посміхнутись.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Діти Гайї

На небі спалахнула зірочка. Абориген помітив її випадково – саме закінчив викопувати бульбу, спіткнувся й упав. І помітив: не вогник в небі, а щось більше, неначе вогненну квітку. Проте нічого незвичного він у тому не знайшов – які там квіти, коли треба копати і бігти. Бігти і копати. Тож за мить він підхопився на довгі, міцні ноги, схопив копачку й продовжив роботу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Точка неповернення

Навіть коли цифри на табло висвітили нулі й велетенська сигара корабля піднялась на вогненному стовпі, Капітан все ще не вірив своєму щастю. Його могутні руки ледь помітно посмикувались, очі втупились в численні монітори, вбираючи та транслюючи в мозок численні графіки, схеми та покази індикаторів.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Велкам ту Марс

Блідо-рожеве небо ще раз хитнулось і застигло, тут же зникла всепроникаюча вібрація двигунів.

– Приїхали, – прокоментував О’Келлі, відкинувшись на спинку сидіння. – Ми останні, всі сіли вдало. Будемо чекати.

– Ще чого! – не погодився Іваненко, покидаючи платформу. – Тут усього три десятки кілометрів, не більше. Дійдемо! Читати далі →

Ігор Сілівра

Прецеденти, прецеденти…

– Ваша Високосте?

День розпочався звично. На незворушному обличчі візиря, як завжди, не можна було прочитати жодних емоцій. Принц накинув легку шовкову сорочку, підперезався.

– Кажи.

– Здоров’я Його Величності Володаря Світу Вашого батька без змін. Проте він висловив побажання зустрітись із Вами.

– Пішли. – Нехтувати бажаннями Володаря Світу не дозволяється навіть фактичному правителю цього світу. ­– Решту розповіси в дорозі.

Читати далі →