Ігор Сілівра

Русалонька: ціна мрії

Далеко у відкритому морі, де вода зовсім синя, наче пелюстки волошок, і прозора наче скло, в нейтральній зоні, куди не сміє заплисти жоден корабель, далеко від усіх берегів, плавучих міст та бурових платформ дрейфує прекрасний острів. Голий білий пісок, пальми, лагуна, навіть невеликі скелі та водоспад неймовірної краси нагадують земний рай. Якщо ж зазирнути у глибину, то можна побачити дивовижні підводні будівлі, неначе багато дзвіниць, шпилів, крутих дахів та прозорих бульбашок-куполів осяяних безліччю яскравих вогнів. Навколо острова граються дельфіни, полюють хижі акули, розкривають мацаки велетенські кальмари, плавають безкінечні косяки риб і навіть подекуди запливають кити та кашалоти.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Хто ти, людино?

Темно. Відчуваються електроди на висках та поколювання наче в скальп встромлені сотні і тисячі голочок. Пробую поворушити руками та ногами – виявляється вони теж добре зафіксовані чимось м’яким. Де я? В полоні? Не схоже, надто хороше почуваюся. Руки… ноги… Цікаво, невже я на славному винаході Едісона – електричному стільці? Точніше – на електричному ложі. Відкриваю очі, бачу кілька вимкнених світильників та вершечок добротних дверей. Здається, дубових. Намагаюся повернути голову, скошую очі – і, нарешті, бачу якусь молоду особу, що уважно вдивляється в монітори перед собою та, прикусивши губу, ворушить мишкою. Судячи з відображення в скельцях тонких великих окулярів – розкладає пасьянс.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Холод

Стрілка годинника повільно відмірювала хвилини, наближаючись до заповітної риски. Допитливі очі за кварцовими скельцями припали до перископу, та не побачили очікуваного – тільки порожню льодову колію, яка, відливаючи у світлі далекої зірки багрянцем, ховалась в пагорбах на горизонті.

Спотворена скафандром фігура по той бік люку заперечливо махнула рукою, мовляв: «немає нічого». Як і минулого разу йому не повірили, хтось з приречених вийшов вперед і сам припав до перископу. Та нічого крім зловісного багряного відблиску світила на льодовій дорозі він теж не побачив.

Читати далі →

Сергій Пильтяй, Ігор Сілівра

МОНЕТКА НА ВИКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командире, вставай. Підйом, Пуделю, хтось іде.

Максим розплющив очі та миттю піднявся; на нього дивились насмішкуваті очі Підкидня.

– Мій позивний Дог! Чого тобі?

Промені полуденного сонця ледь пробивалися крізь брудну шибку. Саркастична інтонація Підкидня підтверджувала, що тривога не нагальна.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Селфі

Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Зернятка на шахівниці

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Пролунав різкий дзвінок, щось клацнуло, і заґратовані двері відчинились. До короткого порожнього коридору вступило два дрони та троє людей: один у чорній формі приватного агентства та двоє в цивільному. Дрони негайно відбігли до стін, напевне, забезпечуючи собі кращі кути обстрілу. Дочекавшись, поки двері зачиняться, охоронець кивнув камері, що причаїлась під стелею; знову задзвеніло, клацнуло – і відчинилися двері в протилежному кінці коридору. Охоронець мовчки підійшов до однієї з камер і показав на цілком зручні з вигляду тапчани всередині. Потім, зачинивши двері, він спершу дочекався дзвінка, знову кивнув камері та покинув приміщення.

Читати далі →

Игорь Силивра

Зернышки на шахматной доске

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Прозвучал резкий звонок, что-то щёлкнуло, и зарешеченная дверь открылась. В короткий пустой коридор вошли два дрона и три человека: один в чёрной форме частного агентства и двое в гражданском.  Дроны немедля отбежали к стене, наверное, обеспечивая себе лучшие углы обстрела. Дождавшись, пока дверь закроется, охранник кивнул видеокамере, притаившейся под потолком; опять зазвенело, щёлкнуло – и открылась дверь в противоположном конце коридора. Охранник молча подошёл к одной из камер и показал весьма удобные с виду топчаны внутри. Потом, закрыв дверь, он сперва дождался звонка, снова кивнул видеокамере и покинул помещение.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі випадки трагедії общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Егей, пане, відійдіть за червону лінію. Пане, відійдіть за червону лінію!

Манірний чоловік у чорному костюмі-трійці підійшов до самого краю платформи та зацікавлено зазирав у ходовий жолоб. Блискуча чорна поверхня ледве проглядала крізь туман. Віяло холодом.

– Пане, ви повинні відійти за червону лінію, – продовжував наполягати поліцейський. – Такі правила! Якщо ви не послухаєте, я буду змушений застосувати силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Під двома місяцями

1

Октавія із насолодою зідрала брудну, просяклу потом та солярою одежу і залізла у велику жерстяну ванну з гарячою водою. Частина води вихлюпнулась на кахель підлоги, збігаючи в каналізацію, але жінка на те не зважила, тільки заплющила великі карі очі та віддалась блаженству яке мало із чим можна порівняти. Майже одразу тонкі ніжні пальці пробіглись по її плечах, торкнулись вух, грудей, полоскотали підборіддя.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Шубін

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там були Шубін, Дід, Мавпочка, наш командир, лейтенант Грім та я. З Мавпочкою я був ще в учебці, Дід та Грім, уже ветерани, призвались із попередньою хвилею. А Шубін… Шубіну не всиділось в інструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, біле світло ліхтариків вихоплює окремі предмети, роблячи темряву ще густішою. Наш девіз: «Самі не літаємо – й іншим не даємо». Мабуть, немає нічого дивнішого, ніж ППОшник під землею. А проте Шубін уперто притягнув сюди свою трубу зі «Стрілою». Дід хрипить, притиснувшись до стіни.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон під землею чути далеко. Обіцяють бочку варення, кошик печення та гарне поводження в полоні. Знаємо ці обіцянки, чули. Читати далі →