Ігор Сілівра

Холод

Стрілка годинника повільно відмірювала хвилини, наближаючись до заповітної риски. Допитливі очі за кварцовими скельцями припали до перископу, та не побачили очікуваного – тільки порожню льодову колію, яка, відливаючи у світлі далекої зірки багрянцем, ховалась в пагорбах на горизонті.

Спотворена скафандром фігура по той бік люку заперечливо махнула рукою, мовляв: «немає нічого». Як і минулого разу йому не повірили, хтось з приречених вийшов вперед і сам припав до перископу. Та нічого крім зловісного багряного відблиску світила на льодовій дорозі він теж не побачив.

Читати далі →

В рамках проекту “Рідний край у словах та барвах” озвучили та випустили на диску моє оповідання “Окремі випадки трагедії общин” Про сам проект можна прочитати, наприклад, ось тут.

Слухати оповідання – тут.

Игорь Силивра

Отдельные случаи трагедии общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Эй, уважаемый пан, отойдите за красную линию. Отойдите пожалуйста за красную линию!

Чопорный мужчина в черном костюме-тройке подошел к самому краю платформы и заинтересованно заглядывал в ходовой желоб. Блестящая черная поверхность едва просматривалась сквозь туман. Веяло холодом.

– Пан, вы должны отойти за красную линию, – продолжал настаивать полицейский. – Такие правила! Если вы не послушаетесь, я буду вынужден применить силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі випадки трагедії общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Егей, пане, відійдіть за червону лінію. Пане, відійдіть за червону лінію!

Манірний чоловік у чорному костюмі-трійці підійшов до самого краю платформи та зацікавлено зазирав у ходовий жолоб. Блискуча чорна поверхня ледве проглядала крізь туман. Віяло холодом.

– Пане, ви повинні відійти за червону лінію, – продовжував наполягати поліцейський. – Такі правила! Якщо ви не послухаєте, я буду змушений застосувати силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Під двома місяцями

1

Октавія із насолодою зідрала брудну, просяклу потом та солярою одежу і залізла у велику жерстяну ванну з гарячою водою. Частина води вихлюпнулась на кахель підлоги, збігаючи в каналізацію, але жінка на те не зважила, тільки заплющила великі карі очі та віддалась блаженству яке мало із чим можна порівняти. Майже одразу тонкі ніжні пальці пробіглись по її плечах, торкнулись вух, грудей, полоскотали підборіддя.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Павутина

 … Прем’єр-міністр витягнув сигару, ще раз глянув на бланк.

… Дуче протер лисину, та перечитав кілька останніх рядків.

… Гетьман, посмикуючи довгі вуса, щось пробурмотів й відсунув телеграму.

… Генсек дістав із шухляди фляжку та добряче хильнув.

  Читати далі →

Ігор Сілівра

Репортаж

Марта висадила ноги на стіл, та, посмалюючи делікатну дамську цигарку, меланхолійно дивилась у вікно. Літня спека ненадовго відступила, і з прочиненого вікна тягнуло життєдайною прохолодою.  Лист сіруватого паперу, заправлений в друкарську машинку, так і залишився незаймано-чистим, кілька інших, замараних та зіжмаканих, валялись по кабінету.

Раптово двері за її спиною тихо відчинились і демонстративно гупнули.

– Як успіхи, Марточко? – Вдавано лагідно запитав головний редактор «Сучасного Слова» Веніамін Едуардович, – Знову готуєшся перевернути місто сенсацією?

Читати далі →