Ігор Сілівра

Спадок

Роман. Перший пілот. Помічник інженера.

Людство придумало безліч описів мандрівок гіперпростором: і мінливе, різнобарвне сяйво, і сіра пустка за ілюмінаторами, запаморочення космонавтів чи неймовірно яскраві відчуття, марення. Все це виявилось неправдою. Власне, і сама назва «гіперпростір» є вельми умовною, але як ще назвати скручений тугим джгутом локальний простір навколо корабля, що вириває його з буденності псевдоевклідового простору та переносить на величезну відстань? Читати далі →

Ігор Сілівра

Діти Гайї

На небі спалахнула зірочка. Абориген помітив її випадково – саме закінчив викопувати бульбу, спіткнувся й упав. І помітив: не вогник в небі, а щось більше, неначе вогненну квітку. Проте нічого незвичного він у тому не знайшов – які там квіти, коли треба копати і бігти. Бігти і копати. Тож за мить він підхопився на довгі, міцні ноги, схопив копачку й продовжив роботу.

Читати далі →

Тимченко Сніжана, Сілівра Ігор

Ординарне життя

«Якщо ви чули вислів «бути на гребені успіху», то розумієте, що спочатку треба впіймати хвилю. Я  колись чув, що ця хвиля статична. Нерухома. Це ти або сповзаєш, або піднімаєшся – а вона завжди на тому самому місці.

В моєму житті не було крутих підйомів, проте не було й значущих поразок. Я той звичайний, з яких складається сіра маса статистичних даних. Уявлення не маю, чому так вийшло і чи вважати це поганим. Звичайнісінька сім’я. Школа, університет – факультет екзогеології, стандартний курс космопідготовки.

Читати далі →