Ігор Сілівра 

Справа перша. Трансконтинетальний експрес 

– Оце тобі й «la Cittа Nuova», – пробурмотів молодий чоловік, вдивляючись у вікно купе. – Нічого потворнішого я ще не бачив. Навіть у Києві. Навіть по назві. 

Спадок Антоніо Сан’Елії справді вражав: велетенські кострубаті форми підкреслювали функціональність будівель, павутиною колій снували потяги найрізноманітніших конструкцій. Під височенною скляною стелею збирались справжні хмари, велетенські лопасті вентиляторів їх шматували, заганяли у вентиляційні труби, але не справлялись. Вище несправжніх хмар, вище куполу, але нижче сірого неба до причальних веж поспішно швартувались цепеліни. Там, ззовні, схоже накрапав дощик.  

Читати далі →

Ігор Сілівра

Навколо світу

1 червня 2020 року

Вирішив завести цей щоденник для нащадків. Навряд чи стану великим мандрівником, проте, уявляю собі, колись освіжатиму в пам’яті ці записи та переказуватиму їх в геть фантастичному вигляді. Може навіть напишу роман. Якщо це колись станеться, то я вже знаю, як назву перший розділ: «У дупі». Ні – це не про те, як я потрапив у неймовірно складну ситуацію, із якої з честю виплутався, врятувавши екіпаж та італійську принцесу – це про те, як я розпочав службу на цепеліні Департаменту Пошуку. Фантазія у чиновників явно відповідає посаді, бо офіційна назва мого судна: ДП-7. ДП, ясно? Дупа. Хоч, якщо чесно, якщо б справа була тільки в цьому, то назва розділу першого мала б бути «на Дупі». Інтригує. Читати далі →

Ігор Сілівра

Холод

Стрілка годинника повільно відмірювала хвилини, наближаючись до заповітної риски. Допитливі очі за кварцовими скельцями припали до перископу, та не побачили очікуваного – тільки порожню льодову колію, яка, відливаючи у світлі далекої зірки багрянцем, ховалась в пагорбах на горизонті.

Спотворена скафандром фігура по той бік люку заперечливо махнула рукою, мовляв: «немає нічого». Як і минулого разу йому не повірили, хтось з приречених вийшов вперед і сам припав до перископу. Та нічого крім зловісного багряного відблиску світила на льодовій дорозі він теж не побачив.

Читати далі →

В рамках проекту “Рідний край у словах та барвах” озвучили та випустили на диску моє оповідання “Окремі випадки трагедії общин” Про сам проект можна прочитати, наприклад, ось тут.

Слухати оповідання – тут.

Несподівано знайшов початок озвучення “Цепеліну”. Хто хоче дізнатись про що роман, але воліє слухати, а не читати: можете трошки послухати.

Слухати тут

Игорь Силивра

Отдельные случаи трагедии общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Эй, уважаемый пан, отойдите за красную линию. Отойдите пожалуйста за красную линию!

Чопорный мужчина в черном костюме-тройке подошел к самому краю платформы и заинтересованно заглядывал в ходовой желоб. Блестящая черная поверхность едва просматривалась сквозь туман. Веяло холодом.

– Пан, вы должны отойти за красную линию, – продолжал настаивать полицейский. – Такие правила! Если вы не послушаетесь, я буду вынужден применить силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі випадки трагедії общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Егей, пане, відійдіть за червону лінію. Пане, відійдіть за червону лінію!

Манірний чоловік у чорному костюмі-трійці підійшов до самого краю платформи та зацікавлено зазирав у ходовий жолоб. Блискуча чорна поверхня ледве проглядала крізь туман. Віяло холодом.

– Пане, ви повинні відійти за червону лінію, – продовжував наполягати поліцейський. – Такі правила! Якщо ви не послухаєте, я буду змушений застосувати силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Під двома місяцями

1

Октавія із насолодою зідрала брудну, просяклу потом та солярою одежу і залізла у велику жерстяну ванну з гарячою водою. Частина води вихлюпнулась на кахель підлоги, збігаючи в каналізацію, але жінка на те не зважила, тільки заплющила великі карі очі та віддалась блаженству яке мало із чим можна порівняти. Майже одразу тонкі ніжні пальці пробіглись по її плечах, торкнулись вух, грудей, полоскотали підборіддя.

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дует

1

Годинник на центральній вежі почав видзвонювати полудень. Витончений передзвін супроводжувався цілою виставою маріонеток, причому щоразу іншою, і лише після того як біла фігурка проштрикнула мечем чорну, вдарили куранти. Із першим ударом принц Сиґізмунд ступив до коридору, під час сьомого схвально кивнув гвардійцям, що незворушно застигли на чатах і з останнім увійшов до зали.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Павутина

 … Прем’єр-міністр витягнув сигару, ще раз глянув на бланк.

… Дуче протер лисину, та перечитав кілька останніх рядків.

… Гетьман, посмикуючи довгі вуса, щось пробурмотів й відсунув телеграму.

… Генсек дістав із шухляди фляжку та добряче хильнув.

  Читати далі →