Ігор Сілівра

Прецеденти, прецеденти…

– Ваша Високосте?

День розпочався звично. На незворушному обличчі візиря, як завжди, не можна було прочитати жодних емоцій. Принц накинув легку шовкову сорочку, підперезався.

– Кажи.

– Здоров’я Його Величності Володаря Світу Вашого батька без змін. Проте він висловив побажання зустрітись із Вами.

– Пішли. – Нехтувати бажаннями Володаря Світу не дозволяється навіть фактичному правителю цього світу. ­– Решту розповіси в дорозі.

Якби обличчя візиря могло проявляти емоції, там відобразилось би задоволення. Принц Карим – гарний син.

– Знешкоджено чотири вибухові пристрої, розкрито три змови, одну підготовку до заколоту. Вочевидь за усіма спробами стоїть Ваш брат, проте докази є лише щодо останньої.

– Яка різниця, – принц зітхнув. – Брата затримали?

– Так. Його утримують належним чином.

– Після розмови з батьком я провідаю брата. Продовжуй.

– Її Високість Ваша сестра прислала вам співчуття. На жаль її наукові експерименти не дозволять Їй бути на Ваші коронації.

Якщо про це заговорили в голос, то лікарі не обіцяють султану навіть кількох діб. Принц зупинився. Далі можна скористатись сходами чи поїхати одним із трьох ліфтів. Нагору – там літаки та гелікоптери, чи вниз – там почт броньованих авто. Принц витягнув з кишені кубик та крадькома кинув його, глянув на результат й побіг сходами вниз.

– Проект… остання воля Вашого Отця… – Принц Карим із задоволенням відмітив, що візир таки захекався. – На жаль виконати… негайно… немає змоги.

– Ніякої?

– Навіть… десяти відсотків успіху… не обіцяють.

Далі розмовляти візир не зміг, хоча йому якимось чином вдалось не відстати.

Через кілька хвилин одночасно з резиденції принца вилетіло три гелікоптери, невеликий спортивний літак та виїхало шість чорних авто. Принц їхав до батька.

Головний лікар зустрів принца біля дверей лікарні.

– Ваша Високосте… – Лікар заговорив перший, отже справи геть погані.

– Батько хотів мене бачити?

– Володар Світу вимагав, – схилив голову лікар. – Я не насмілився суперечити, але розмова… вона його може вбити.

Карим кивнув та плавно ввійшов в палату. Султанські охоронці було смикнулись, проте не наважились відібрати зброю. Ще одна ознака близького кінця.

­– Сину… – Голос Повелителя Світу видавав смертельну втому людини, яку тільки чудеса лікарів тримають по цей бік смерті.

– Тату?

Султан захрипів.

– Як там?

– Ракета не полетить. Не встигли підготуватись, шансів немає.

– Не… Покидай… Може твої… не вийшло… пробач. Передай…

Очі султана закрились, проте принц й так все зрозумів. Він мовчки поцілував батькові руку і покинув палату.

Знову шість авто, знову небо стережуть винищувачі – зустріч із братом.

– Селіме!

– Каріме!

Брати замовкли. Обидва смагляві й курчаві. Молодшому скоро буде шістнадцять.

– Прийшов попрощатись? – Принц Селім криво посміхнувся. – Добре, що встиг.

– Батько скоро помре. Він вибачався перед тобою.

Карім не відповів, пильно вдивляючись в братове обличчя. Губи молодшого принци затремтіли, він відвернувся.

– Ну що, що таке? Якого біса мені ця влада? Шайтан би взяв ті вибачення! Он сестра наша до влади охоча – і що? Жінка. Вона житиме, а я? Перед тобою не вибачатимусь, не чекай!

Карім торкнувся братової руки.

– Тато зробив все, що міг. Колись ти б міг стати євнухом, але були прецеденти. Колись ти б міг покинути державу, але вся планета наша. Тато все життя вів марсіанський проект – заради тебе, брате! Й не його вина, що високолобі так й не довели до пуття свої іграшки. Проклятий світ!

– Шайтан… На моєму місці ти вів би себе інакше?

– Ні. Вибір між шовковим шнуром й сокирою ката однозначний. Я б теж діяв. Але ти не мав шансів, брате.

– Я не хочу помирати… жити, жити хочу! Хоч якось… – Селім таки не стримався й схлипнув.

– Є шанс… в прецедентах є маленька шпарина. Не певен, чи ти погодишся, але…

Молодший з недовірливою надією підняв погляд.

– Бачиш, брате, якби не прецедент, ти міг би стати євнухом. Проте… пробач, ти знаєш ту історію. Тобі доведеться стати жінкою.

Селім похнюпився.

– Юридично? Було, прецедент столітньої давності. В нашій системі щось нове придумати важко.

– Ні-ні! Не юридично оголосити, насправді стати. Медицина дозволяє. Якщо ти це вибереш… Пробач, брате, нічого кращого я не придумав.

Молодший гірко усміхнувся.

 

Знову світанок, знову незворушний візир. Низький уклін.

– Пане мій, Повелителю Світу, весь світ у ваших ніг.

Все ясно.

– Коли?

– Пів на сьому ранку, мій Повелителю. Пробачте мою сміливість, проте мушу потурбувати…

– Говори!

– Заколот, мій повелителю. Третя танкова бригада й частина флоту. Ваш слуга взяв на себе сміливість вдатися до використання тактичних зарядів, залишки бунтівників оточено. Султан насупився.

– Це було необхідно?

– Безперечно.

– Але хто? Селім же клявся… Крім того він погодився… Вона, тобто. Ви ж доповідали, що операція пройшла успішно.

– Ні, ваш… брат… колишній брат… – Візир затнувся. – Операція пройшла успішно, проте ваша сестра. Тобто не та сестра, яка була братом…

– Та кажи вже!

– Ваша старша сестра змінила стать й світанком оголосила себе старшим сином султана. У флот несподівано надав їй чималу підтримку, розслідування цього вже проводиться. Ніхто не думав…

Султан Карім опустив голову.

– Тіло?

– Тіло вдалось відшукати, таця із головою вже виставлена на площі, телетрансляція теж розпочалась. Мені жаль…

– Можеш йти.

– Мій пане…

– Геть!

Візир не ворухнувся.

– Що ти собі дозволяєш?

– Мій пане, прошу мене пробачити, та Ваша сестра створила прецедент. На жаль, ваш брат… тобто хоча вже й не брат, а сестра, проте… Він нічого не відчув.

Візир не здригнувся навіть тоді, коли султан вихопив пістолет. І тільки через кілька секунд, підкреслено повільно поклонившись, він покинув покої.

Повелитель Світу подивився на зброю й шпурнув її в м’який, ручної роботи килим й опустився долі. Проклятий світ, де навіть владика планети не може дозволити собі… Прокляті звичаї!

Не в його владі відмовитись мати двох хлопчиків, проте він мусить спробувати врятувати обох. Зараз він покине кімнату й стане Повелителем Світу.

І першим його наказом збільшать фінансування марсіанської програми.