Ігор Сілівра

Навколо світу

1 червня 2020 року

Вирішив завести цей щоденник для нащадків. Навряд чи стану великим мандрівником, проте, уявляю собі, колись освіжатиму в пам’яті ці записи та переказуватиму їх в геть фантастичному вигляді. Може навіть напишу роман. Якщо це колись станеться, то я вже знаю, як назву перший розділ: «У дупі». Ні – це не про те, як я потрапив у неймовірно складну ситуацію, із якої з честю виплутався, врятувавши екіпаж та італійську принцесу – це про те, як я розпочав службу на цепеліні Департаменту Пошуку. Фантазія у чиновників явно відповідає посаді, бо офіційна назва мого судна: ДП-7. ДП, ясно? Дупа. Хоч, якщо чесно, якщо б справа була тільки в цьому, то назва розділу першого мала б бути «на Дупі». Інтригує. Читати далі →

Ігор Сілівра

Холод

Стрілка годинника повільно відмірювала хвилини, наближаючись до заповітної риски. Допитливі очі за кварцовими скельцями припали до перископу, та не побачили очікуваного – тільки порожню льодову колію, яка, відливаючи у світлі далекої зірки багрянцем, ховалась в пагорбах на горизонті.

Спотворена скафандром фігура по той бік люку заперечливо махнула рукою, мовляв: «немає нічого». Як і минулого разу йому не повірили, хтось з приречених вийшов вперед і сам припав до перископу. Та нічого крім зловісного багряного відблиску світила на льодовій дорозі він теж не побачив.

Читати далі →

Игорь Силивра

Отдельные случаи трагедии общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Эй, уважаемый пан, отойдите за красную линию. Отойдите пожалуйста за красную линию!

Чопорный мужчина в черном костюме-тройке подошел к самому краю платформы и заинтересованно заглядывал в ходовой желоб. Блестящая черная поверхность едва просматривалась сквозь туман. Веяло холодом.

– Пан, вы должны отойти за красную линию, – продолжал настаивать полицейский. – Такие правила! Если вы не послушаетесь, я буду вынужден применить силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі випадки трагедії общин

Окремі випадки теорії общин (автор: Василь Пригодюк)

– Егей, пане, відійдіть за червону лінію. Пане, відійдіть за червону лінію!

Манірний чоловік у чорному костюмі-трійці підійшов до самого краю платформи та зацікавлено зазирав у ходовий жолоб. Блискуча чорна поверхня ледве проглядала крізь туман. Віяло холодом.

– Пане, ви повинні відійти за червону лінію, – продовжував наполягати поліцейський. – Такі правила! Якщо ви не послухаєте, я буду змушений застосувати силу.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Під двома місяцями

1

Октавія із насолодою зідрала брудну, просяклу потом та солярою одежу і залізла у велику жерстяну ванну з гарячою водою. Частина води вихлюпнулась на кахель підлоги, збігаючи в каналізацію, але жінка на те не зважила, тільки заплющила великі карі очі та віддалась блаженству яке мало із чим можна порівняти. Майже одразу тонкі ніжні пальці пробіглись по її плечах, торкнулись вух, грудей, полоскотали підборіддя.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Китайська кімната[1]

«Я до пуття так і не збагнув, як потрапив сюди». Знайомі слова, вдруге повторювати їх не буду. Здається я хворів… чи ні? Не пам’ятаю. Закриваю засалений й заляпаний зошит – щоденник мого попередника. Цікавий чоловік, при нагоді погомоніти б з ним за келихом пива.

Дзинь… Нове Послання.

На столі виникла карточка-пазл. Тепер я знаю що слід робити, а от вперше… Вперше я здивувався і ще більше злякався, коли ноги самі понесли мене до бібліотеки, до розгорнутої на столику для читання книги. «Том перший. Загальні поняття». Як ви здогадались, крім томів цієї дивної праці в бібліотеці не було нічогісінько. Щоденник я відшукав трохи пізніше.

Читати далі →

Олена Пандурська, Сілівра Ігор

Без честі

– Лери секунданти, маєте зауваження щодо дотримання кодексу? Ні?

Лер Міхаель ще раз оглянув поле честі, примружився, оцінюючи потенційні небезпеки. Серед тих дерев може ховатись снайпер, а он там, безперечно, кулеметне гніздо. Якщо відступати, то праворуч, там хоч і відкрита місцина, але обладунки врятують, зброя у голозадих кепська. Якщо ж…

Читати далі →

Ігор Сілівра

Борги

Пекуче сонце просто-таки розжарює обладунок, задушлива спеца, пилюка, самотня фігура вартового… вартової, якщо придивитись. Дійсно, такі форми навіть обладунок не приховає. Є все-таки у гномах щось… ґрунтовне.. Про що ж вона думає?

Читати далі →