Сергій Пильтяй, Ігор Сілівра

МОНЕТКА НА ВИКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командире, вставай. Підйом, Пуделю, хтось іде.

Максим розплющив очі та миттю піднявся; на нього дивились насмішкуваті очі Підкидня.

– Мій позивний Дог! Чого тобі?

Промені полуденного сонця ледь пробивалися крізь брудну шибку. Саркастична інтонація Підкидня підтверджувала, що тривога не нагальна.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Селфі

Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Зернятка на шахівниці

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Пролунав різкий дзвінок, щось клацнуло, і заґратовані двері відчинились. До короткого порожнього коридору вступило два дрони та троє людей: один у чорній формі приватного агентства та двоє в цивільному. Дрони негайно відбігли до стін, напевне, забезпечуючи собі кращі кути обстрілу. Дочекавшись, поки двері зачиняться, охоронець кивнув камері, що причаїлась під стелею; знову задзвеніло, клацнуло – і відчинилися двері в протилежному кінці коридору. Охоронець мовчки підійшов до однієї з камер і показав на цілком зручні з вигляду тапчани всередині. Потім, зачинивши двері, він спершу дочекався дзвінка, знову кивнув камері та покинув приміщення.

Читати далі →

Игорь Силивра

Зернышки на шахматной доске

Зернятка на шахівниці (автор: Вадим Соколенко)

1

Прозвучал резкий звонок, что-то щёлкнуло, и зарешеченная дверь открылась. В короткий пустой коридор вошли два дрона и три человека: один в чёрной форме частного агентства и двое в гражданском.  Дроны немедля отбежали к стене, наверное, обеспечивая себе лучшие углы обстрела. Дождавшись, пока дверь закроется, охранник кивнул видеокамере, притаившейся под потолком; опять зазвенело, щёлкнуло – и открылась дверь в противоположном конце коридора. Охранник молча подошёл к одной из камер и показал весьма удобные с виду топчаны внутри. Потом, закрыв дверь, он сперва дождался звонка, снова кивнул видеокамере и покинул помещение.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Шубін

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там були Шубін, Дід, Мавпочка, наш командир, лейтенант Грім та я. З Мавпочкою я був ще в учебці, Дід та Грім, уже ветерани, призвались із попередньою хвилею. А Шубін… Шубіну не всиділось в інструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, біле світло ліхтариків вихоплює окремі предмети, роблячи темряву ще густішою. Наш девіз: «Самі не літаємо – й іншим не даємо». Мабуть, немає нічого дивнішого, ніж ППОшник під землею. А проте Шубін уперто притягнув сюди свою трубу зі «Стрілою». Дід хрипить, притиснувшись до стіни.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон під землею чути далеко. Обіцяють бочку варення, кошик печення та гарне поводження в полоні. Знаємо ці обіцянки, чули. Читати далі →

Ігор Сілівра

Попереду – вічність.

День шостий.

Видираюсь зі сну, неначе з липкої павутини, що обплутує пеленає та краде сили, розплющую очі. Потягуюсь, розглядаю обшарпану стелю та горобців за вікном. Думаю, що мені робити. Скласти план усього–усього життя, молитись, піти у запій?

Варто було б вибрати заняття на сьогодні. Хоча ні, планів складати не хочу, встигну все. Попереду – вічність.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Таємниця єдинорога

Частина перша

Почалося усе незвично – з листа. Саме так. Здивовані? А як я здивувався! Ні, звісно я знаю, що теоретично у поштовій скриньці можна знайти ще щось, окрім реклами. Навіть пам’ятаю ті часи. Тоді ще приходили рахунки на виплату із різноманітних служб, ця ж сама реклама та інколи листи. Справжнісінькі. Роздруковані на принтері або й (справді! Не хочете – не вірте!) написані від руки. Але то вже й тоді було рідкістю. Читати далі →