Ігор Сілівра

Селфі

Сподіваюсь, цього ніколи не покажуть по телевізору. Звичайно я наполіг, щоб ми наперед зняли офіційну версію того, що зараз має статись. Так що криптоісторики вже недалекого майбутнього матимуть всі підстави сумніватись в офіційній версії. І вони будуть праві. Проте, якщо я все-таки повернусь, то не хочу, щоб світ побачив мене голяка.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі аспекти людяності

Цунамі звуків-спогадів-образів миттєво розмило нетривкі піщані дамби особистості, змушуючи утекти глибоко-глибоко в себе. Тіло перестало отримувати накази , раз за разом механічно повторюючи останні мало усвідомлені команди. Спогади нашарувались на образи і затьмарили дійсність. Десь там, за цією пеленою, один великий бородатий чоловік – вихователь – тільки розвів руками, а інший чоловік легенько торкнувся тіла. У відповідь пролунав пронизливий монотонний стогін, а ритмічні похитування тільки посилились.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Окремі питання прикладної теології

У небі палають рукотворні вогні там, де повинні бути Нікта та Гідра. Надто яскраво, щоб бачити довкола ще щось крім них, доводиться калібрувати сприйняття, відсікаючи заодно гострі цятки зірок. Кажуть, колись на прабатьківщині небо було блакитним. Правда, мабуть, недарма ж стелі хабітатів так фарбують. Хоча, на Хароні стелі майже всюди білі, крім тих місць, де вони зелені та бежеві. А, біс із ним, яке було те небо забутої Землі!

Читати далі →

Силивра Игорь

Дилема узника

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спираль ДНК на экране медленно вращалась во всей своей идеальной красоте. Рядом с ней располагались многочисленные окошки с параметрами; компьютер, руководствуясь изощрённой программой, время от времени подсвечивал те или иные участки ДНК, сопровождая их оценкой характеристик отцовской половины генома. Когда комментарии были исчерпаны, спираль уменьшилась и задвинулась в угол, теперь центр экрана занимала зигота, которая сразу же превратилась в зародыш. Еще через минуту младенец распахнул ярко-голубые глаза и даже попытался улыбнуться…

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дилема в’язня

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спіраль ДНК на екрані повільно оберталась у всій своїй ідеальній красі. Поруч із нею у віконцях висвічувались численні параметри; комп’ютер, керуючись своєю логікою, час від часу підсвічував ті чи інші гени, супроводжуючи їх характеристиками батьківської половини геному. Коли коментарі вичерпались, спіраль ДНК зменшилась та відсунулась у куток, центр екрану зайняла зигота, яка одразу ж перетворилася на зародок. Кілька секунд – і немовля вже розплющило яскраво-блакитні оченята та спробувало посміхнутись.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Спадок

Роман. Перший пілот. Помічник інженера.

Людство придумало безліч описів мандрівок гіперпростором: і мінливе, різнобарвне сяйво, і сіра пустка за ілюмінаторами, запаморочення космонавтів чи неймовірно яскраві відчуття, марення. Все це виявилось неправдою. Власне, і сама назва «гіперпростір» є вельми умовною, але як ще назвати скручений тугим джгутом локальний простір навколо корабля, що вириває його з буденності псевдоевклідового простору та переносить на величезну відстань? Читати далі →

Ігор Сілівра

Діти Гайї

На небі спалахнула зірочка. Абориген помітив її випадково – саме закінчив викопувати бульбу, спіткнувся й упав. І помітив: не вогник в небі, а щось більше, неначе вогненну квітку. Проте нічого незвичного він у тому не знайшов – які там квіти, коли треба копати і бігти. Бігти і копати. Тож за мить він підхопився на довгі, міцні ноги, схопив копачку й продовжив роботу.

Читати далі →

Тимченко Сніжана, Сілівра Ігор

Ординарне життя

«Якщо ви чули вислів «бути на гребені успіху», то розумієте, що спочатку треба впіймати хвилю. Я  колись чув, що ця хвиля статична. Нерухома. Це ти або сповзаєш, або піднімаєшся – а вона завжди на тому самому місці.

В моєму житті не було крутих підйомів, проте не було й значущих поразок. Я той звичайний, з яких складається сіра маса статистичних даних. Уявлення не маю, чому так вийшло і чи вважати це поганим. Звичайнісінька сім’я. Школа, університет – факультет екзогеології, стандартний курс космопідготовки.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Точка неповернення

Навіть коли цифри на табло висвітили нулі й велетенська сигара корабля піднялась на вогненному стовпі, Капітан все ще не вірив своєму щастю. Його могутні руки ледь помітно посмикувались, очі втупились в численні монітори, вбираючи та транслюючи в мозок численні графіки, схеми та покази індикаторів.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Велкам ту Марс

Блідо-рожеве небо ще раз хитнулось і застигло, тут же зникла всепроникаюча вібрація двигунів.

– Приїхали, – прокоментував О’Келлі, відкинувшись на спинку сидіння. – Ми останні, всі сіли вдало. Будемо чекати.

– Ще чого! – не погодився Іваненко, покидаючи платформу. – Тут усього три десятки кілометрів, не більше. Дійдемо! Читати далі →