Ігор СІЛІВРА 

Пісня на “Нулі”

Другий «олівець» не вибухнув, тільки глухо встромився акурат посередині розташування. Ще один рвонув якось недбало, начеб то був не смертоносний снаряд, а велетенська новорічна петарда. Дебелий бородань встиг штовхнути дівчину на дно окопу й дозволив собі визирнути нагору. На його очах наступна ракета вдарила прямісінько в старезну вербу над струмком. Та замість того, щоб зникнути у вогняному спалаху, старе дерево наче поглинуло смерть, засяявши натомість нетутешнім світлом… 

Читати далі →

Игорь СИЛИВРА 

 Песня на “Нуле”

Второй «карандаш» не взорвался, только глухо вонзился аккурат посреди расположения. Еще один рванул как-то неловко, словно то был не смертоносный снаряд, а огромная новогодняя петарда. Тучный бородач успел толкнуть девушку на дно окопа и позволил себе глянуть наверх. На его глазах следующая ракета ударила точнехонько в старую вербу над ручьем. Но вместо того, чтобы исчезнуть в огненной вспышке, старое дерево словно поглотило смерть, озарившись нездешним светом… 

  Читати далі →

Сергій Пильтяй, Ігор Сілівра

МОНЕТКА НА ВИКУП

автор: Вадим Соколенко

– Командире, вставай. Підйом, Пуделю, хтось іде.

Максим розплющив очі та миттю піднявся; на нього дивились насмішкуваті очі Підкидня.

– Мій позивний Дог! Чого тобі?

Промені полуденного сонця ледь пробивалися крізь брудну шибку. Саркастична інтонація Підкидня підтверджувала, що тривога не нагальна.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Шубін

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там були Шубін, Дід, Мавпочка, наш командир, лейтенант Грім та я. З Мавпочкою я був ще в учебці, Дід та Грім, уже ветерани, призвались із попередньою хвилею. А Шубін… Шубіну не всиділось в інструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, біле світло ліхтариків вихоплює окремі предмети, роблячи темряву ще густішою. Наш девіз: «Самі не літаємо – й іншим не даємо». Мабуть, немає нічого дивнішого, ніж ППОшник під землею. А проте Шубін уперто притягнув сюди свою трубу зі «Стрілою». Дід хрипить, притиснувшись до стіни.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон під землею чути далеко. Обіцяють бочку варення, кошик печення та гарне поводження в полоні. Знаємо ці обіцянки, чули. Читати далі →

Ігор Сілівра

Квест

Білий дракончик сидів на столі і помахуючи тендітними, майже прозорими крильцями, вивчав яблуко. Спершу він лизнув фрукт червоним роздвоєним язиком, потім старанно обнюхав і тільки тоді вчепився у нього зубами. Яблуко було великим, дракончик – маленьким, а зуби, вочевидь, трішки загнутими всередину. Результат не важко передбачити: фрукт застряг в пащі, звірятко ображено заскавуліло та жалісливо подивилось на господаря великими чорними, майже дитячими очима.

Читати далі →

Игорь Силивра

Шубин

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там были Шубин, Дед, Мавпочка, наш командир лейтенант Гром и я. С Мавпочкой мы были вместе в учебке, Дед и Гром, уже ветераны, призвались с предыдущей волной. А Шубин… Шубин не усидел в инструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, белый свет фонариков выхватывает отдельные предметы, делая тьму еще гуще. Наш девиз: «Сами не летаем – и другим не дадим». Наверное, нет ничего удивительнее  ПВОшника под землей. Но Шубин уперто притянул сюда свою трубу со «Стрелой». Дед хрипит, прижавшись к стене.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон под землей слышно далеко. Обещают бочку варенья, корзину печенья и хорошее обращение в плену. Знаем мы эти обещания, слышали.

Читати далі →

Олена Пандурська, Ігор Сілівра

Крила Емілі

Крила Емілі (автор: Василь Пригодюк)

Шпилі північних гір перетворили осінь на зиму. Десь там, в долинах, перші золотаві мазки вже торкнулись зелені лісів, а тут, на висоті, біліє сніг. Він тут завжди, і тільки зміна вітрів та туманів нагадує, яка зараз пора року. Дивовижне видовище: грозові хмари, стріли блискавиць гримлять далеко внизу, а над ними піднімається сіра імла.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Борги

Пекуче сонце просто-таки розжарює обладунок, задушлива спеца, пилюка, самотня фігура вартового… вартової, якщо придивитись. Дійсно, такі форми навіть обладунок не приховає. Є все-таки у гномах щось… ґрунтовне.. Про що ж вона думає?

Читати далі →

Ігор Сілівра

Вишнє море

Понад двісті коней під капотом «Лексуса» неслись дорогою, немов навіжені, тендітна жіноча ніжка жалкувала, що система круїз-контролю робить непотрібним втискання педалі газу в підлогу, повні груди здимались в обуренні, а витончені пальчики тримали незапалену цигарку.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Таємниця єдинорога

Частина перша

Почалося усе незвично – з листа. Саме так. Здивовані? А як я здивувався! Ні, звісно я знаю, що теоретично у поштовій скриньці можна знайти ще щось, окрім реклами. Навіть пам’ятаю ті часи. Тоді ще приходили рахунки на виплату із різноманітних служб, ця ж сама реклама та інколи листи. Справжнісінькі. Роздруковані на принтері або й (справді! Не хочете – не вірте!) написані від руки. Але то вже й тоді було рідкістю. Читати далі →