Ігор Сілівра

Окремі питання прикладної теології

У небі палають рукотворні вогні там, де повинні бути Нікта та Гідра. Надто яскраво, щоб бачити довкола ще щось крім них, доводиться калібрувати сприйняття, відсікаючи заодно гострі цятки зірок. Кажуть, колись на прабатьківщині небо було блакитним. Правда, мабуть, недарма ж стелі хабітатів так фарбують. Хоча, на Хароні стелі майже всюди білі, крім тих місць, де вони зелені та бежеві. А, біс із ним, яке було те небо забутої Землі!

Читати далі →

Силивра Игорь

Дилема узника

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спираль ДНК на экране медленно вращалась во всей своей идеальной красоте. Рядом с ней располагались многочисленные окошки с параметрами; компьютер, руководствуясь изощрённой программой, время от времени подсвечивал те или иные участки ДНК, сопровождая их оценкой характеристик отцовской половины генома. Когда комментарии были исчерпаны, спираль уменьшилась и задвинулась в угол, теперь центр экрана занимала зигота, которая сразу же превратилась в зародыш. Еще через минуту младенец распахнул ярко-голубые глаза и даже попытался улыбнуться…

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дилема в’язня

Дилема в’язня (автор: Вадим Соколенко)

Спіраль ДНК на екрані повільно оберталась у всій своїй ідеальній красі. Поруч із нею у віконцях висвічувались численні параметри; комп’ютер, керуючись своєю логікою, час від часу підсвічував ті чи інші гени, супроводжуючи їх характеристиками батьківської половини геному. Коли коментарі вичерпались, спіраль ДНК зменшилась та відсунулась у куток, центр екрану зайняла зигота, яка одразу ж перетворилася на зародок. Кілька секунд – і немовля вже розплющило яскраво-блакитні оченята та спробувало посміхнутись.

Читати далі →

Игорь Силивра

Шубин

Шубін (автор: Вадим Соколенко)

Там были Шубин, Дед, Мавпочка, наш командир лейтенант Гром и я. С Мавпочкой мы были вместе в учебке, Дед и Гром, уже ветераны, призвались с предыдущей волной. А Шубин… Шубин не усидел в инструкторах, поперся на фронт.

Тут темно, белый свет фонариков выхватывает отдельные предметы, делая тьму еще гуще. Наш девиз: «Сами не летаем – и другим не дадим». Наверное, нет ничего удивительнее  ПВОшника под землей. Но Шубин уперто притянул сюда свою трубу со «Стрелой». Дед хрипит, прижавшись к стене.

«Укроп, сдавайся!», – мегафон под землей слышно далеко. Обещают бочку варенья, корзину печенья и хорошее обращение в плену. Знаем мы эти обещания, слышали.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Страховий випадок

– Евко, може все-таки не треба? Як не як… – Витончений палець зманіженого синьоокого хлопця нерішуче завис над клавішею

– Не будь боягузом. Коли ще таке диво трапиться? І взагалі, попустись, стався до життя легше!

Флаєр, стрімко набираючи швидкість, мчав на південь, в розкішному салоні не чулось ані реву турбін, ані свисту повітря, ні навіть всюдисущої реклами: власники цієї машини могли собі таке дозволити.

Читати далі →

Ігор Сілівра

Сім’я v1.1

Будь-який янгол, чиїх кремнієвих крил торкається сонячне проміння, може вважати себе великим цабе, зайнявши місце в щільно заселеному поясі Кларка[1]: останні десятиліття множина вільних геосинхронних орбіт із впевненістю асимптоти наблизилась до нуля. А орбітальна хмара, що шістнадцятиликим техносерафимом витріщились мацаками мазерів в одну-єдину точку – уже диво-дивнеє, із епохи динозаврів та іскрових передавачів. Ще дивніше виглядає незаймана карпатська долина, над якою на висоті тридцяти шести кілокліків денно і нощно виписує свої безкінечні вісімки це небесне воїнство закованих в метал та лід кубітів.

Читати далі →

Сілівра Ігор

Дует

1

Годинник на центральній вежі почав видзвонювати полудень. Витончений передзвін супроводжувався цілою виставою маріонеток, причому щоразу іншою, і лише після того як біла фігурка проштрикнула мечем чорну, вдарили куранти. Із першим ударом принц Сиґізмунд ступив до коридору, під час сьомого схвально кивнув гвардійцям, що незворушно застигли на чатах і з останнім увійшов до зали.

Читати далі →

Ігор Сілівра

К7/12

Шістнадцять мільйонів триста п’ятдесят дві тисячі сімнадцять кольорів та відтінків. Вібрації повітря – звуки. Підказка –  частотний діапазон від п’яти до тридцяти тисяч герц.  Поточна гучність – тринадцять децибел, квазіперіодичне повторення.

Кап-кап-кап.

Освітленість плавно зменшується з дев’яносто семи люменів до дванадцяти. Темніє.

Яка краса!

Читати далі →

Ігор Сілівра

Павутина

 … Прем’єр-міністр витягнув сигару, ще раз глянув на бланк.

… Дуче протер лисину, та перечитав кілька останніх рядків.

… Гетьман, посмикуючи довгі вуса, щось пробурмотів й відсунув телеграму.

… Генсек дістав із шухляди фляжку та добряче хильнув.

  Читати далі →

Ігор Сілівра

Репортаж

Марта висадила ноги на стіл, та, посмалюючи делікатну дамську цигарку, меланхолійно дивилась у вікно. Літня спека ненадовго відступила, і з прочиненого вікна тягнуло життєдайною прохолодою.  Лист сіруватого паперу, заправлений в друкарську машинку, так і залишився незаймано-чистим, кілька інших, замараних та зіжмаканих, валялись по кабінету.

Раптово двері за її спиною тихо відчинились і демонстративно гупнули.

– Як успіхи, Марточко? – Вдавано лагідно запитав головний редактор «Сучасного Слова» Веніамін Едуардович, – Знову готуєшся перевернути місто сенсацією?

Читати далі →